надавлений
НАДА́ВЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до надави́ти.
Кітель його був розстебнутий, на шиї, надавленій тугим коміром, горіли рожеві плями (Григорій Тютюнник);
– Добре ти, пане отамане, на суді держався .. – А чого перед ними хвостом крутити? – Туз осмикав рукави френча, приховуючи прути, надавлені мотузком (В. Шкляр);
// нада́влено, безос. пред.
* Образно. Лиш те жиє[живе], лиш те жиє, Чим від дитячих днів Надавлено життя моє, Чим мучивсь я й болів (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)