надовба
НА́ДОВБА, и, ж.
Протитанкова перешкода із рейок, дерева, залізобетонних стовпчиків, тумб і т. ін., укопаних у землю.
Попереду стриміли дротяні загорожі й надовби (Я. Качура);
* У порівн. Сповзли униз по сипучім піску протитанкові гармати. І лишались, по пояс загрузши в пісок, мертві солдати, мов кам'яні надовби на шляху танків (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)