надокучливий
НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, а, е.
Який надокучає, набридає кому-небудь своїми діями, проханнями, вчинками і т. ін. або одноманітністю.
Накрапав той надокучливий дрібненький дощик, який у нас на Україні звуть мрякою (В. Земляк);
Терезка сиділа біля сина, який трохи придрімнув на ліжку, й відганяла надокучливих мух (М. Томчаній);
// Який постійно тривожить кого-небудь, не залишає в спокої; невідступний, настирливий.
– Намагався відігнати від себе надокучливу думку, а вона лізла в голову (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)