назначати
НАЗНАЧА́ТИ¹, а́ю, а́єш і НАЗНА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., НАЗНА́ЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., що.
Ставити позначки, помітки на чому-небудь; значити, мітити.
Отець Харитін назначав нігтем, доки прочитав, і дивився через книжку в вікно (І. Нечуй-Левицький);
Одібрав пробні картки від Попова. Знов мене не задовольняють. Надішлю тобі завтра рекомендованим листом – вибери, яка краще .. Одну я назначу № 1, а другу № 2 (М. Коцюбинський).
НАЗНАЧА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., НАЗНА́ЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм.
Намічати строк, час чого-небудь; призначати.
– Коли ж, батьки, назначите весілля? – спитав один староста з урядників (І. Нечуй-Левицький);
// Направляти кого-небудь на роботу, навчання і т. ін.
Через день і списки прочитали, і Антося назначили в семінарію (А. Свидницький);
– Дивись, щоб зараз прописав, у яку тебе часть назначать (Григорій Тютюнник);
// Установлювати, визначати що-небудь.
У неї лічитись не дорого, бо вона ціни не назначає, а всякий дає їй скільки може (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)