наколінник
НАКОЛІ́ННИК, а, ч.
Пов'язка, накладка, що носиться на коліні.
Дружно зійшли наші буряки. Я вже їм годила, я вже їх плекала .. Аж мені родима шкіра на колінах пооблазила, мусила пошити наколінники з полотна (О. Гончар);
Галіфе фінагента – з лискучими хромовими наколінниками і хромовою чирвою на заду (В. Дрозд);
// Частина старовинного бойового спорядження, що прикривала коліно.
Кольчуга з тоненьких срібних платівок лежала на ньому, немов влита, до неї пасували світлі штани з мідними наколінниками (А. Хижняк).
Словник української мови (СУМ-20)