наколінник
НАКОЛІ́ННИК, а, ч. Пов’язка, накладка, що носиться на коліні.
Дружно зійшли наші буряки. Я вже їм годила, я вже їх плекала.. Аж мені родима шкіра на колінах пооблазила, мусила пошити наколінники з полотна (Гончар, І, 1954, 493);
// Частина старовинного бойового спорядження, що прикривала коліно.
Кольчуга з тоненьких срібних платівок лежала на ньому, немов влита, до неї пасували світлі штани з мідними наколінниками (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 97).
Словник української мови (СУМ-11)