наліплювати
НАЛІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, рідко НАЛІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАЛІПИ́ТИ, ліплю́, лі́пиш; мн. налі́плять; док., що.
1. Прикріплювати що-небудь до чогось, перев. клеєм або іншою липкою речовиною.
Граючи дідів, я завжди наліплював собі спеціальні старечі брови (з мемуарної літ.);
Їм тяжко в пеклі докоряли, Смоли на щоки наліпляли, Щоб не дурили так людей (І. Котляревський);
Не вірячи собі, Параска Федорівна нахилилася ближче і, придивившись, легко впізнала, що вуса Остап Антонович наліпив собі (Г. Епік).
2. Ліплячи, виготовляти що-небудь у якій-небудь кількості.
Пазька наліпила .. вареників (Г. Квітка-Основ'яненко);
Наліпили [дівчата] бубликів, жайворонків, із жартами, співами виложили все на траві, як на ярмарку (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)