намилений
НАМИ́ЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до нами́ли́ти.
Макс обережно ставить намилену пухку шапочку щітки на стіл, засуває руки в кишені і, одкинувшись на стілець, дивиться у вікно (В. Винниченко);
Він тримав люстерко перед Романовою намиленою фізіономією (І. Багряний);
Вона підійшла до нього збоку і намиленим .. віхтем стала натирати спину (Григорій Тютюнник);
Той, що з намиленим обличчям, витріщився на неї, забувши про воду, яку тримав у пригорщі (Є. Доломан).
Словник української мови (СУМ-20)