намилений
НАМИ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нами́ли́ти.
Штик та намилені вірьовки для всіх, хто не згоден, щоб вождь [Врангель] сам за них думав! (Гончар, II, 1959, 359);
// У знач. прикм.
Вона підійшла до нього збоку і намиленим.. віхтем стала натирати спину (Тют., Вир, 1964, 476).
Словник української мови (СУМ-11)