нападаючий

НАПАДА́ЮЧИЙ, а, е.

1. Який нападає.

Чи міг князь Данило Галицький свою власну силу протиставити незчисленній і постійно нападаючій силі татар, силі Золотої Орди? Ні, не міг (П. Тичина).

2. у знач. ім. напада́ючий, чого, ч. Гравець футбольної, хокейної і ін. спортивних команд, який атакує противника, щоб забити м'яч, шайбу в його ворота; нападник.

Коли нападаючі з військових раптом прорвалися на штрафний майданчик противника, Ігор на весь голос крикнув: – Бий! (І. Багмут);

Вони грали неуважно, бо водночас дивилися матч, який добігав кінця при нульовому рахунку. У футболістів київського “Динамо” сьогодні не клеїлася гра, нападаючі “Арарату” весь час крутилися з м'ячем біля їхнього штрафного майданчика, раз по раз били по воротях (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. нападаючий — напада́ючий 1 дієприкметник від: напада́ти напада́ючий 2 іменник чоловічого роду, істота нападник  Орфографічний словник української мови
2. нападаючий — I -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до нападати. II -ого, ч. Гравець футбольної, хокейної та інших спортивних команд, який атакує противника, щоб забити м'яч, шайбу в його ворота.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нападаючий — НАПА́ДНИК (гравець футбольної, хокейної та інших спортивних команд, який грає в нападі), НАПАДА́ЮЧИЙ, ФО́РВАРД.  Словник синонімів української мови
4. нападаючий — НАПАДА́ЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до напада́ти. Чи міг князь Данило Галицький свою власну силу протиставити незчисленній і постійно нападаючій силі татар, силі Золотої Орди? Ні, не міг (Тич., III, 1957, 258). 2. у знач. ім. напада́ючий, чого...  Словник української мови в 11 томах