напосідати

НАПОСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПОСІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док.

1. Сідати, навалюватися на кого-, що-небудь перев. у великій кількості.

На Ромку напосіло кілька хлопчаків (Л. Смілянський);

Денис напосідає [на противника].., аж підлога вгинається, і Сірко Старший, витираючи сльози зворушення, кричить в глибину сцени: “Так його, так, Денис!” (І. Сенченко);

* Образно. [Дід:] Іди, Маріє, та вирішуйте швидше. Бо мені довго ждати все-таки не випадає: літа, вони, знаєш, таки напосідають, га? (О. Левада);

// Накидатися на кого-, що-небудь у великій кількості (про комах, черв'яків і т. ін.).

– У мене в цукроварні. Були б наслідки з роботи гарні, Коли б на буряки Не напосіли шкідники (В. Еллан-Блакитний).

2. розм. Натискати, давити своєю вагою на що-небудь.

Завзято напосідав [Канушевич] ломом на скелю, відриваючи від неї великі, ледве порушені вибухом брили (Г. Коцюба);

Рибалки напосідали на опачини, але що могли вони вдіяти проти стихії!.. (З. Тулуб).

3. тільки недок. Наступаючи, тіснити кого-небудь; вести наступ.

Прийшла весна. Тяжка і безрадісна воєнна весна. Лютий ворог напосідав (П. Оровецький);

Потрібно було почекати підходу головних сил. Ворог, зваживши на це, напосідав (Є. Кравченко).

4. перен., розм. Наполегливо вимагати, домагатися чого-небудь від когось; наполягати.

– Що ж там таке привіз ти? Чого мовчиш? Хвалися вже! – напосідає мама (Панас Мирний);

Затялась [Катря], мов окаянна, нічого не сказала. А почав напосідати [Павло], гірко заридала (В. Кучер);

Повісив [Карпо] голову, мовчить. А тут біда: .. той чоловік, що позичав гроші, теж напосів, у суд хоче позивати (М. Коцюбинський);

– Ще більше напосів [Макар] на трактористів: – Дітки, дітки, рушайте в добру годину! (П. Панч).

5. перен., розм. Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимсь (про хворобу, настрій, почуття і т. ін.).

Непереможна дрімота напосідала все міцніше й міцніше (О. Донченко);

Чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять?.. (Панас Мирний).

6. перен., розм. Наближатися, наступати (про неживі предмети, явища природи).

Міг піти дощ, осінь напосідала (Іван Ле);

Вітер лютував, напосідав, виробив шматки охмар'я, гнув їх в три погибелі, колошматив, висвистуючи (Я. Гримайло).

Значення в інших словниках

1. напосідати — напосіда́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. напосідати — НАСІДАТИ, навалюватися; (- комах) накидатися; (- військо) напирати, налягати, сов. тіснити; (- хворобу) нападати, чіплятися, напосідатися; П. наполягати; (- настрій) поймати, охоплювати; п! НАПОСІДАТИСЯ..  Словник синонімів Караванського
3. напосідати — див. вимагати  Словник синонімів Вусика
4. напосідати — -аю, -аєш, недок., напосісти, -сяду, -сядеш, док. 1》 Сідати, навалюватися на кого-, що-небудь у великій кількості. || Накидатися на кого-, що-небудь у великій кількості (про комах, черв'яків і т. ін.). 2》 розм. Натискати, давити своєю вагою на що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. напосідати — НАВА́ЛЮВАТИСЯ (натискаючи, лягаючи, опускаючись, придавлювати своєю вагою), НАЛЯГА́ТИ, НАПИРА́ТИ розм.; НАПОСІДА́ТИ розм., НАСІДА́ТИ розм. (звичайно про дії людей). — Док.: навали́тися, налягти́, напе́рти, напосі́сти, насі́сти.  Словник синонімів української мови
6. напосідати — Напосіда́ти, -да́ю, -да́єш; напосі́сти, -ся́ду, -ся́деш; -ся́дь, -ся́дьте на кого, на що  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. напосідати — НАПОСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАПОСІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док. 1. Сідати, навалюватися на кого-, що-небудь у великій кількості. На Ромку напосіло кілька хлопчаків (Сміл., Сашко, 1957, 23); *Образно. [Д і д:] Іди, Маріє, та вирішуйте швидше.  Словник української мови в 11 томах
8. напосідати — Напосіда́ти, -да́ю, -єш сов. в. напосісти, -ся́ду, -деш, гл. Насѣдать, насѣсть, налегать, налечь, настаивать, настоять. Тоді б ми з москалем так на злочестиві костьоли напосіли, як ляхи на наші благочестиві церкви. К. ЦН. 276. Я таки на нього напосяду, то він оддасть. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка