напророчений
НАПРОРО́ЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до напроро́чити.
В апокаліптичному гуркоті чорної цієї доби відчаю, що для багатьох була напророченим біблійним кінцем світу, зруйновані й спустошені самі, як і все навколо (І. Багряний);
Іоан Хреститель помер втішений думкою, що напророчений ним Месія вже з'явився поміж людьми (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)