народець
НАРО́ДЕЦЬ, дця, ч., зневажл.
Те саме, що наро́д 4.
Почіплявся дрібонький [дрібненький] народець за старого дуба, може, з двадцятеро, і теліпаються усі, що мають сили, а велетень ані дуду (С. Ковалів);
– Зайде [контролер] в магазин, .. краєм ока придивляється, як віжважують. А там же народець! Рильце не в одного в пушку, вони між собою одразу шу-шу-шу: “Контроле! Дружинник!” (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)