нарочито
НАРОЧИ́ТО.
Присл. до нарочи́тий 1.
[Одарка:] Що ж це ні тітки, ні Марусі? Це неначе нарочито нас звели... (М. Кропивницький);
Уникаючи жандармського ока, Франко нарочито нікого не повідомив про день свого приїзду (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)