натерпітися
НАТЕ́РПІ́ТИСЯ, те́рплю́ся, те́рпишся; мн. нате́рпля́ться; док., чого і без прям. дод., розм.
Зазнати, перенести багато страждань, незгод, неприємностей; настраждатися.
– Прийду було її [панночку] вбирати, то вже якої наруги я од неї не натерплюся!.. (Марко Вовчок);
Кожний з них [ткачів] якийсь прибитий, мов той старець, що вже натерпівся без краю (Леся Українка);
Хто боровся, горів і натерпівся горя, Той по праву достаток і щастя укосить (А. Малишко);
Натерпівся старий у синовій хаті, тож йому хочеться душу перед молодими одвести (К. Гордієнко).
Словник української мови (СУМ-20)