натерпітися
НАТЕ́РПІ́ТИСЯ, те́рплю́ся, те́рпишся; мн. нате́рпля́ться; док., чого і без додатка, розм. Зазнати, перенести багато тяжкого, неприємного; настраждатися.
— Прийду було її [панночку] вбирати, то вже якої наруги я од неї не натерплюся!.. (Вовчок, І, 1955, 109);
Кожний з них [ткачів] якийсь прибитий, мов той старець, що вже натерпівся без краю (Л. Укр., IV, 1954, 211);
Хто боровся, горів і натерпівся горя, Той по праву достаток і щастя укосить (Мал., Любов, 1946, 17);
Натерпівся старий у синовій хаті, тож йому хочеться душу перед молодими одвести (Горд., II, 1959, 232).
Словник української мови (СУМ-11)