наїжджий
НАЇ́ЖДЖИЙ, а, е, розм.
Який приїхав, прибув куди-небудь; приїжджий.
Отак розмовляли поміж собою наїжджі пани, гуляючи невеличкими гуртами по місту (Панас Мирний);
Наїжджих пожильців уникала [Лукина], і вони обминали її (І. Волошин);
// у знач. ім. наї́жджі, джих, мн. Люди, що приїхали, прибули куди-небудь.
Он з улиць показалися і наїжджі (Панас Мирний);
Скільки видно, таборяться по пісках наїжджі, біліють ятки та намети (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)