небовид
НЕБОВИ́Д, у, ч., поет.
Те саме, що небозві́д.
За горами на сході ховалося сонце. Воно вже поспішало на запорошений небовид (Л. Первомайський);
Їм [пілотам] укорились небовиди, І час, і просторінь, і мла (П. Усенко).
Словник української мови (СУМ-20)