небозвід

НЕБОЗВІ́Д, во́ду, ч.

Весь видимий простір неба; небо.

Олов'яні сірі хмари небозвід весь залягли (І. Франко);

Зорі котились небозводом і падали в море (О. Донченко);

Тріпотять вони [знамена], торкаючись численними крилами тонкої блакиті небозводу (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. небозвід — небозві́д іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. небозвід — див. небо  Словник синонімів Вусика
3. небозвід — -воду, ч. Весь видимий простір неба; те саме, що небо 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. небозвід — Баня (небесна)  Словник чужослів Павло Штепа
5. небозвід — НЕ́БО (видимий над поверхнею землі повітряний простір у формі купола), НЕБЕСА́ мн., поет., НЕБОЗВІ́Д, НЕБОКРА́Й поет., НЕБОСХИ́Л поет., НЕБОВИ́Д поет.; ТВЕРДІ́НЬ книжн., уроч., ТВЕРДЬ книжн., уроч. (перев. з означенням небесна).  Словник синонімів української мови
6. небозвід — НЕБОЗВІ́Д, во́ду, ч. Весь видимий простір неба; те саме, що не́бо 1. Олов’яні сірі хмари небозвід весь залягли (Фр., XI, 1952, 145); Зорі котились небозводом і падали в море (Донч.  Словник української мови в 11 томах