небуденно
НЕБУДЕ́ННО.
Присл. до небуде́нний.
Степ лежить тихий, повитий млою, і силует вітродвигуна на далекім відділку маячить якось небуденно (О. Гончар);
Дуда – старовинний і нині рідкісний інструмент; її музика незвичайна – благородна і радісна, небуденно щаслива (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)