небуденний
НЕБУДЕ́ННИЙ, а, е.
Який чимсь виділяється серед інших; незвичайний, особливий.
Маня інтелігентна та небуденна й готова побороти всі перепони (О. Кобилянська);
Катерина .. мала проникливий Аркадіїв розум і небуденну здібність швидко орієнтуватись у кожній ситуації (Ірина Вільде);
Все було сьогодні разючо новим, незвичним, небуденним (О. Гончар);
// у знач. ім. небуде́нне, нного, с. Те, що є небуденним, особливим.
Іван Сенченко своїм проникливим мистецьким словом служить людям, які в потоці буднів звершують небуденне (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)