1. Словник української мови у 20 томах

небуденний

НЕБУДЕ́ННИЙ, а, е.

Який чимсь виділяється серед інших; незвичайний, особливий.

Маня інтелігентна та небуденна й готова побороти всі перепони (О. Кобилянська);

Катерина .. мала проникливий Аркадіїв розум і небуденну здібність швидко орієнтуватись у кожній ситуації (Ірина Вільде);

Все було сьогодні разючо новим, незвичним, небуденним (О. Гончар);

// у знач. ім. небуде́нне, нного, с. Те, що є небуденним, особливим.

Іван Сенченко своїм проникливим мистецьким словом служить людям, які в потоці буднів звершують небуденне (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. небуденний — небуде́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. небуденний — -а, -е. Який чимось вирізняється з-поміж інших; незвичайний, особливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. небуденний — НЕЗВИЧА́ЙНИЙ (який відрізняється від інших, чимось виділяється), НЕОРДИНА́РНИЙ книжн., ОСОБЛИ́ВИЙ, НЕАБИ́ЯКИЙ, НЕЗВИ́ЧНИЙ, НЕЗВИ́КЛИЙ рідше (до якого ще не звикли); ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  4. небуденний — Небуде́нний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. небуденний — НЕБУДЕ́ННИЙ, а, е. Який чимось виділяється серед інших; незвичайний, особливий. Маня інтелігентна та небуденна й готова побороти всі перепони (Коб., III, 1956, 24); Музика [Г. Словник української мови в 11 томах