небуденний
НЕБУДЕ́ННИЙ, а, е. Який чимось виділяється серед інших; незвичайний, особливий.
Маня інтелігентна та небуденна й готова побороти всі перепони (Коб., III, 1956, 24);
Музика [Г. Майбороди] владно захопила присутніх щирістю, свіжістю небуденного таланту автора (Мист., 6, 1963, 30);
Все було сьогодні разючо новим, незвичним, небуденним (Гончар, III, 1959, 442).
Словник української мови (СУМ-11)