невірно
НЕВІ́РНО, присл.
1. Присл. до неві́рний 1, 2.
Невірно він живе з жінкою (Сл. Б. Грінченка).
2. розм. Присл. до неві́рний 4.
– Вибачте, пане комісаре, вас невірно інформували відносно нашого села! (О. Довженко);
– То, може, тебе зобидив хто? Ділянку невірно заміряли в артілі чи трудодень неправильно записали? (Григорій Тютюнник);
// у знач. безос. пред.
Невірно було б думати, що може бути якийсь один, єдино вірний переклад художнього твору (М. Рильський).
3. у знач. безос. пред. Погано, недобре.
– Коли й голови не підведу, а в роті таки так невірно, неначе полиню наїлась (І. Нечуй-Левицький);
І од людей сміх, і господь карає, і самим невірно (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)