невіруючий

НЕВІ́РУЮЧИЙ, а, е.

Який не визнає існування Бога, не вірить в нього.

Невіруюча людина;

// у знач. ім. неві́руючий, чого, ч.; неві́руюча, чої, ж. Людина, яка не визнає існування Бога; атеїст.

Питання про виникнення релігійних конфесій, про різницю між їхніми обрядами справді нині цікавить багатьох віруючих і невіруючих (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. невіруючий — неві́руючий іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. невіруючий — (хто) АТЕЇСТ, П-К небогомільний.  Словник синонімів Караванського
3. невіруючий — див. безбожник  Словник синонімів Вусика
4. невіруючий — I -а, -е. Який заперечує релігію, не визнає існування Бога. Невіруюча людина. II -ого, ч. Людина, яка не визнає існування Бога; атеїст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. невіруючий — АТЕЇ́СТ (людина, яка заперечує існування бога), БЕЗБО́ЖНИК, НЕВІ́РУЮЧИЙ, БЕЗВІ́РНИК, БЕЗБО́ЖНИЙ рідко, НЕ́ХРИСТ заст., лайл. Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця.. я став на 13 році життя атеїстом (М.  Словник синонімів української мови
6. невіруючий — НЕВІ́РУЮЧИЙ, а, е. Який заперечує релігію, не визнає існування бога. Невіруюча людина; // у знач. ім. неві́руючий, чого, ч.; неві́руюча, чої, ж. Людина, яка не визнає існування бога; атеїст. Комунізм..  Словник української мови в 11 томах