недбайло
НЕДБА́ЙЛО, а, ч., розм.
Те саме, що недбайли́вець.
– Ой, боже мій з цим недбайлом! – крикнула Кайдашиха, глянувши на Мелашку (І. Нечуй-Левицький);
– Тільки б не попався який-небудь недбайло з запасом байдужості в сто тисяч кінських сил, такий, оком не моргнувши, зведе нанівець твою роботу (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)