недбайло

НЕДБА́ЙЛО розм. (той, хто без старання, ретельності ставиться до чого-небудь), НЕДБАЙЛИ́ВЕЦЬ рідше, НЕДБА́ХА розм.; НЕХЛЮ́Й зневажл. (недбала, незібрана людина). — Тільки б не попався який-небудь недбайло, ..такий, оком не моргнувши, зведе нанівець твою роботу (О. Гончар); — ..Не будь отим недбайливцем, який сіяв гречку, а вродив мак (Є. Гуцало); Березняківський колгосп — важкий, відсталий, підірваний нехлюями (І. Волошин).

Значення в інших словниках

1. недбайло — недба́йло іменник чоловічого або середнього роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. недбайло — див. ледачий; недбайливий  Словник синонімів Вусика
3. недбайло — -а, с., розм. Те саме, що недбайливець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. недбайло — НЕДБА́ЙЛО, а, ч., розм. Те саме, що недбайли́вець. – Ой, боже мій з цим недбайлом! – крикнула Кайдашиха, глянувши на Мелашку (І. Нечуй-Левицький); – Тільки б не попався який-небудь недбайло з запасом байдужості в сто тисяч кінських сил, такий...  Словник української мови у 20 томах
5. недбайло — НЕДБА́ЙЛО, а, с., розм. Те саме, що недбайли́вець. — Ой, боже мій з цим недбайлом! — крикнула Кайдашиха, глянувши на Мелашку (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах