недбайло
НЕДБА́ЙЛО, а, с., розм. Те саме, що недбайли́вець.
— Ой, боже мій з цим недбайлом! — крикнула Кайдашиха, глянувши на Мелашку (Н.-Лев., II, 1956, 324);
— Тільки б не попався який-небудь недбайло з запасом байдужості в сто тисяч кінських сил, такий, оком не моргнувши, зведе нанівець твою роботу (Гончар, Тронка, 1963, 274).
Словник української мови (СУМ-11)