недогода
НЕДОГО́ДА, и, ж.
1. Незадоволення чим-небудь або вчинками, діями когось.
[Вейнгольд:] Все ж це голодні, темні люди. Вони так показують свою недогоду, як уміють (Леся Українка);
// рідко. Незручність, недолік, невигода.
– Ваш таточко .. почав мене день у день догризати тою службою .. та розмальовувати перед очима всі її недогоди (І. Франко);
Я взяв собі меншу хатинку, яка .. і має ту недогоду, що з неї є двері до хазяйської пекарні (М. Коцюбинський);
// у знач. пред. Не задовольняє кого-небудь, не підходить, не подобається кому-небудь.
– Тим вченим скрізь недогода! Такі образи хіба в Лаврі знайдете, – сказав гордо отець Степан (І. Нечуй-Левицький);
– Усе вам [робітникам] кривда, все вам недогода, все мусите на щось нарікати (І. Франко);
– Якого біса ти почала й знову комизитися? Якої болячки тобі ще треба? Чим тут тобі недогода? (Л. Яновська).
2. заст. Невдача, неприємність, незлагода.
Од того часу, як тільки траплялась Онисі яка недогода, вона все репетувала та нахвалялась, що покине зятя й поїде до сина (І. Нечуй-Левицький);
Будьмо щасливі наперекір всім недогодам і неприємностям (М. Коцюбинський);
– Що вам, Сергію? Ще якась недогода з продукцією? (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)