незаконний

НЕЗАКО́ННИЙ, а, е.

Який забороняється законом, порушує закон.

– Треба і можна боротися проти кожного незаконного вчинку (З. Тулуб);

Необхідно берегти ліс, не допускати незаконних вирубок (з наук. літ.);

// Який суперечить законові.

Та й люди нічого незаконного, коли подумати, не вимагали від пана: тільки хотіли за свою роботу мати більший заробіток (М. Стельмах);

// Не оформлений юридично; позашлюбний.

Звісно, гріх тратити своє добро на незаконних жінок (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. незаконний — незако́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незаконний — (крок) протизаконний, с. злочинний, беззаконний; (син) НЕШЛЮБНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. незаконний — [неизакон:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і  Орфоепічний словник української мови
4. незаконний — -а, -е. Який забороняється законом, порушує закон. || Який суперечить законові, йде врозріз із ним. || Не оформлений юридично; позашлюбний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. незаконний — НЕЗАКО́ННИЙ (який порушує закон, суперечить законові), ПРОТИЗАКО́ННИЙ підсил., БЕЗЗАКО́ННИЙ підсил.; ЛІ́ВИЙ розм. (із сл. рейс, заробіток, робота тощо). — Негайно виконати ту постанову.  Словник синонімів української мови
6. незаконний — Незако́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. незаконний — НЕЗАКО́ННИЙ, а, е. Який забороняється законом, порушує закон. — Треба і можна боротися проти кожного незаконного вчинку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 398); Необхідно берегти ліс, не допускати незаконних вирубок (Колг. Укр.  Словник української мови в 11 томах