незаконний
НЕЗАКО́ННИЙ, а, е. Який забороняється законом, порушує закон.
— Треба і можна боротися проти кожного незаконного вчинку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 398);
Необхідно берегти ліс, не допускати незаконних вирубок (Колг. Укр., 8, 1958, 40);
// Який суперечить законові, йде врозріз з ним.
Та й люди нічого незаконного, коли подумати, не вимагали від пана: тільки хотіли за свою роботу мати більший заробіток (Стельмах, І, 1962, 580);
// Не оформлений юридично; позашлюбний.
Звісно, гріх тратити своє добро на незаконних жінок (Стельмах, II, 1962, 94).
Словник української мови (СУМ-11)