незалежний
НЕЗАЛЕ́ЖНИЙ, а, е.
1. від кого – чого і без дод. Який не залежить від кого-, чого-небудь, не підкоряється комусь, чомусь.
Після Володимира Мономаха князі перестали коритися київському князю і стали зовсім незалежними (з навч. літ.);
Давно відомо, що художник, як і кожна людина, не може бути незалежним від суспільства, в якому живе (з публіц. літ.);
Космічні польоти зроблять людину незалежною від таких явищ природи, як дощ, град, посуха, вітер (з наук.-попул. літ.);
// Самостійний, рішучий у поведінці, діях і т. ін. (про вдачу, характер людини).
Завжди дратував Вільсона загадковий Кутузов. Ввічливий, упертий і незалежний (П. Кочура);
// Який виражає або свідчить про самостійність у поведінці, вчинках і т. ін.
Жолкєвський ладен був зникнути, так ображали його незалежні манери цього хлопа (Іван Ле);
Смугле лице його незалежне, дихає завзяттям і нахабством (Григорій Тютюнник).
2. Самостійний у міжнародних відносинах та у внутрішніх справах; суверенний.
Десятки нових незалежних країн з'явилося за останнім часом на політичній мапі світу (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)