незбагненний
НЕЗБАГНЕ́ННИЙ, а, е.
Якого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути; незрозумілий.
Колись Семенові ці прості істини були незбагненною мудрістю (Л. Смілянський);
– Дивні істоти, ці дівчата. Хто їх в силі зрозуміти? І вже зовсім незбагненними здаються вони людині, якій минає двадцятий рік... (С. Журахович);
З голови не виходив Василь. Якесь незбагненне передчуття спонукувало її сьогодні поспішати до нього (Яків Баш);
// у знач. ім. незбагне́нне, ного, с. Те, чого не можна збагнути, зрозуміти, осягнути.
Незчувся [Бальзак], як скоїлось незбагненне (Н. Рибак);
// Сильний, великий і т. ін. щодо свого вияву, прояву; надзвичайний.
Був він чоловік лагідний, ввічливий, веселий, нікому не сказав жодного грубого слова, і тим дивнішою мала бути незбагненна впертість, з якою він ставився до тої чи іншої пропозиції (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)