незначний
НЕЗНАЧНИ́Й, а́, е́.
1. Невеликий щодо кількості, розміру, сили вияву т. ін.
Він [крамар] заломив таку суму, що вся моя подорожня каса зникала в ній незначною часткою (Леся Українка);
Хтось із бійців ненароком торкнув у сутінках руку Брянського, і його пістолет вистрілив від того незначного руху (О. Гончар);
Там [у колоні] були такі, що підбилися і відстали, особливо один, уже літня людина, якого Зот знав як доброго трудягу, що потрапив у трудову армію за незначний злочин (Григорій Тютюнник).
2. Який не має великого значення, не заслуговує на особливу увагу; неважливий, незначущий.
Через кілька днів було якесь незначне церковне свято, якого від початку революції не святкувала добра половина села (О. Довженко);
Нагадав йому Оленчук один незначний випадок фронтовий (О. Гончар);
// Який не становить суті чого-небудь; неістотний, другорядний.
Вони помічали тільки якісь незначні, нехарактерні подробиці (М. Рильський);
Нерідко митці зображають незначні, дріб'язкові явища, випадкові події (з наук. літ.).
3. Нічим не визначний; не видатний.
Артист, який являтиме людству незначну ділову персону, повинен, проте, мати ряд особистих гідностей (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)