непроїжджий

НЕПРОЇ́ЖДЖИЙ, а, е.

1. По якому важко або неможливо проїхати.

Франкфуртералеє, колись широка асфальтована вулиця, тепер у кількох місцях була зовсім непроїжджою (В. Собко);

– Зараз надворі осінь, дороги майже непроїжджі (П. Кочура).

2. По якому не їздить транспорт.

Непроїжджа частина вулиці.

Значення в інших словниках

1. непроїжджий — непрої́жджий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непроїжджий — -а, -е. По якому важко або неможливо проїхати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. непроїжджий — НЕПРОЇ́ЖДЖИЙ, а, е. По якому важко або неможливо проїхати. Франкфуртералеє, колись широка асфальтована вулиця, тепер у кількох місцях була зовсім непроїжджою (Собко, Запорука.., 1952, 72); — Зараз надворі осінь, дороги майже непроїжджі (Кочура, Зол. грамота, 1960, 359).  Словник української мови в 11 томах