непроїжджий
НЕПРОЇ́ЖДЖИЙ, а, е. По якому важко або неможливо проїхати.
Франкфуртералеє, колись широка асфальтована вулиця, тепер у кількох місцях була зовсім непроїжджою (Собко, Запорука.., 1952, 72);
— Зараз надворі осінь, дороги майже непроїжджі (Кочура, Зол. грамота, 1960, 359).
Словник української мови (СУМ-11)