неухильний
НЕУХИ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який здійснюється беззастережно, незважаючи ні на які обставини, труднощі тощо; обов'язковий, неодмінний.
Неухильне дотримання закону – запорука стабільності демократичного суспільства (з навч. літ.).
2. Який не допускає ніяких відступів від прийнятих норм, заведеного порядку, не передбачає ніякої поблажливості, полегкості в їх дотриманні, виконанні; суворий.
Дане завдання виконують всі військові органи в межах наданих їм повноважень, при неухильному і суворому дотриманні і виконанні законів і інших правових актів у своїй повсякденній діяльності (з наук. літ.).
3. Який не має в собі нічого суперечливого, побудований за певним планом (про вчення, світогляд, виклад, здійснення чогось тощо); систематичний, послідовний.
Система удобрення розглядається .. як найважливіший фактор не тільки зберігання, але й неухильного, настійного підвищення родючості ґрунтів (із журн.).
4. Який не здійснюється, відбувається без затримок, відступів від основної лінії тощо; постійний, безперебійний.
Для економіки розвинутих країн характерний невпинний поступ, неухильне просування вперед на шляху вдосконалення методів і засобів виробництва (із журн.).
5. Який завжди діє відповідно до своїх життєвих принципів, утілює в життя певний світогляд тощо (про людину); послідовний, непохитний.
Данило помітив, що Артемченко може бути неухильним, вимогливим (О. Копиленко).
Словник української мови (СУМ-20)