неухильний

НЕУХИ́ЛЬНИЙ, а, е. Який не має відхилень від чого-небудь; незмінний, постійний.

Швидке зростання радянської економіки обумовлює неухильне піднесення добробуту і культурного рівня трудящих (Наука.., 12, 1957, 5);

// Який виявляє стійкість, твердість, непохитність.

Данило помітив, що Артемченко може бути неухильним, вимогливим (Коп., Лейтенанти, 1947, 211).

Значення в інших словниках

1. неухильний — неухи́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неухильний — -а, -е. Який не має відхилень від чого-небудь; незмінний, постійний. || Який виявляє стійкість, твердість, непохитність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неухильний — НЕУХИ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється беззастережно, незважаючи ні на які обставини, труднощі тощо; обов'язковий, неодмінний. Неухильне дотримання закону – запорука стабільності демократичного суспільства (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
4. неухильний — ОБОВ'ЯЗКОВИЙ (такий, що вимагає беззастережного дотримання, виконання), НЕОДМІ́ННИЙ, НЕУХИ́ЛЬНИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ, КОНЕ́ЧНИЙ, БЕЗПРЕМІ́ННИЙ розм., заст. Любов не обов'язкова, та почуття обов'язку обов'язкове (І.  Словник синонімів української мови
5. неухильний — Неухи́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)