нехіть

НЕ́ХІТЬ, хоті, ж.

1. Небажання робити що-небудь; неохота.

– Ти старомодна аристократка моя, – закинув я жартом, зачувши її нехіть до подорожі (О. Кобилянська);

З пошани до Оріховського, перемагаючи в собі нехіть, Дарка вилізла на горище й дістала звідтіль брошуру (Ірина Вільде);

// у знач. присл., розм. З неохотою; неохоче, знехочу, нехотя.

Шура нехіть присіла на краєчок лавки, нервово мнучи в руках край хвартуха (С. Добровольський).

2. Неприязнь до кого-, чого-небудь.

В серці у Гната накипала ненависть до нелюбої жінки, нехіть до своєї хати (М. Коцюбинський);

[Кай Летіцій:] Та... я вже не вперше у тебе помічаю тую нехіть до цезаря (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. нехіть — (відсутність бажання) небажання, неохота.  Словник синонімів Полюги
2. нехіть — не́хіть іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. нехіть — Небажання, неохота, знеохота; (до* чого) нелюбов, відраза.  Словник синонімів Караванського
4. нехіть — див. лінощі  Словник синонімів Вусика
5. нехіть — -хоті, ж. Небажання робити що-небудь. || Неприязнь до кого-, чого-небудь. || у знач. присл., розм. З неохотою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. нехіть — НЕБАЖА́ННЯ перев. з інфін. (відсутність бажання, прагнення робити що-небудь), НЕОХО́ТА до чого, з інфін. і без додатка, НЕ́ХІТЬ до чого і без додатка; ЗНЕОХО́ТА перев. без додатка, розм. (відсутність бажань, байдужість).  Словник синонімів української мови
7. нехіть — Не́хіть, -хоті, -хоті, -хіттю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. нехіть — НЕ́ХІТЬ, хоті, ж. Небажання робити що-небудь. — Ти старомодна аристократка моя, — закинув я жартом, зачувши її нехіть до подорожі (Коб.  Словник української мови в 11 томах
9. нехіть — Нехіть, -хоти ж. Нежеланіе, неохота. Він з нехіттю це робить.  Словник української мови Грінченка