нуртувати

НУРТУВА́ТИ, у́є, недок.

Те саме, що вирува́ти.

Дніпро, з тіснини вириваючись на простір Низу, кипів і нуртував між чорним камінюччям (О. Ільченко);

Вранці нуртувала, метляла колючими сніжинками хуртовина (Я. Гримайло);

Якась внутрішня радість так і нуртувала в ньому, не давала спокою, робила по-парубочому молодим і завзятим (В. Козаченко);

У серце тебе [дубе] посаджу я, Щоб відчув ти, як сила із жил моїх б'є і нуртує (А. Малишко).

Значення в інших словниках

1. нуртувати — нуртува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. нуртувати — див. ВИРУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. нуртувати — див. вирувати  Словник синонімів Вусика
4. нуртувати — -ує, недок. Те саме, що вирувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. нуртувати — БУШУВА́ТИ (про стихійні явища — діяти, виявлятися дуже бурхливо, з великою руйнівною силою), БУРХА́ТИ, ВИРУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУЯ́ТИ рідше, БІСИ́ТИСЯ підсил., БІСНУВА́ТИСЯ підсил., ЛЮТУВА́ТИ підсил., ЛЮТУВА́ТИСЯ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
6. нуртувати — Нуртува́ти, -ту́ю, -ту́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. нуртувати — НУРТУВА́ТИ, у́є, недок. Те саме, що вирува́ти. Дніпро, з тіснини вириваючись на простір Низу, кипів і нуртував між чорним камінюччям (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 7); Вранці нуртувала, метляла колючими сніжинками хуртовина (Грим., Незакінч.  Словник української мови в 11 томах