нуртувати

НУРТУВА́ТИ, у́є, недок. Те саме, що вирува́ти.

Дніпро, з тіснини вириваючись на простір Низу, кипів і нуртував між чорним камінюччям (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 7);

Вранці нуртувала, метляла колючими сніжинками хуртовина (Грим., Незакінч. роман, 1962, 94);

Якась внутрішня радість так і нуртувала в ньому, не давала спокою, робила по-парубочому молодим і завзятим (Коз., Вісімсот.., 1953, 77);

У серце тебе [дубе] посаджу я, Щоб відчув ти, як сила із жил моїх б’є і нуртує (Мал., Звонигора, 1959, 219).

Значення в інших словниках

1. нуртувати — нуртува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. нуртувати — див. ВИРУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. нуртувати — див. вирувати  Словник синонімів Вусика
4. нуртувати — -ує, недок. Те саме, що вирувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. нуртувати — НУРТУВА́ТИ, у́є, недок. Те саме, що вирува́ти. Дніпро, з тіснини вириваючись на простір Низу, кипів і нуртував між чорним камінюччям (О. Ільченко); Вранці нуртувала, метляла колючими сніжинками хуртовина (Я.  Словник української мови у 20 томах
6. нуртувати — БУШУВА́ТИ (про стихійні явища — діяти, виявлятися дуже бурхливо, з великою руйнівною силою), БУРХА́ТИ, ВИРУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУЯ́ТИ рідше, БІСИ́ТИСЯ підсил., БІСНУВА́ТИСЯ підсил., ЛЮТУВА́ТИ підсил., ЛЮТУВА́ТИСЯ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
7. нуртувати — Нуртува́ти, -ту́ю, -ту́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)