німчура

НІМЧУРА́, и́, зневажл.

1. ч. Те саме, що ні́мець.

Спереду німчура худий як смерть сидів (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

2. ж., збірн. Те саме, що ні́мці.

Незамінимий, кажуть, був ватажок! Скрізь німчура перед ним тремтіла (О. Гончар);

Глухо бухнули гранати В грізних вигуках “ура!” Хто куди звелась тікати Недобита німчура (П. Воронько).

Значення в інших словниках

1. німчура — німчура́ іменник жіночого роду про німців збірн., зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. німчура — НІМЧУРА́, и́, зневажл. 1. ч. Те саме, що ні́мець. Спереду німчура худий як смерть сидів (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 41). 2. ж., збірн. Те саме, що ні́мці. Незамінимий, кажуть, був ватажок!...  Словник української мови в 11 томах