німчура

НІМЧУРА́, и́, зневажл.

1. ч. Те саме, що ні́мець.

Спереду німчура худий як смерть сидів (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 41).

2. ж., збірн. Те саме, що ні́мці.

Незамінимий, кажуть, був ватажок! Скрізь німчура перед ним тремтіла (Гончар, III, 1959, 333);

Глухо бухнули гранати В грізних вигуках "ура!" Хто куди звелась тікати Недобита німчура (Воронько, Три щастя, 1948, 17).

Значення в інших словниках

1. німчура — німчура́ іменник жіночого роду про німців збірн., зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. німчура — НІМЧУРА́, и́, зневажл. 1. ч. Те саме, що ні́мець. Спереду німчура худий як смерть сидів (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича). 2. ж., збірн. Те саме, що ні́мці. Незамінимий, кажуть, був ватажок! Скрізь німчура перед ним тремтіла (О.  Словник української мови у 20 томах