обложенець
ОБЛОЖЕ́НЕЦЬ, нця, ч.
Той, хто перебуває в облозі; обложений.
Часом поціляла куля в дах палати або зривала вершок кінчастого даху на вежі, але ці пошкодження направляли обложенці щоночі (Юліан Опільський).
Словник української мови (СУМ-20)