обрійний
О́БРІЙНИЙ, а, е.
Прикм. до о́брій.
Збережу на пізню на дорогу, На свої осінні срібні дні – Мли весняної навіяну тривогу, Золотаві обрійні вогні (Ю. Яновський);
Сірим, по обрійні вінця зоряним полем перебігають з місця на місце .. латкаті тіні (В. Бабляк).
Словник української мови (СУМ-20)