обскурант
ОБСКУРА́НТ, а, ч., книжн.
Прихильник обскурантизму; мракобіс.
– Я вас прошу, не показуйте сього тутешнім лікарям – се такі обскуранти! (Леся Українка);
Франко розрізняв дві культури в російському суспільстві – культуру прогресивну і культуру реакційну.., яку він вбачав в діяльності Каткова, Суворіна, Мещерського, Побєдоносцева і інших російських обскурантів (з наук. літ.);
“Обскуранти! Сліпі кроти! Раби авторитетів!” – хотілося крикнути їм [захисникам інквізіції] (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)