обумовлений
ОБУМО́ВЛЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до обумо́вити.
В різних місцевостях ми можемо зустріти різні, обумовлені тими чи іншими конкретними обставинами варіанти одного й того ж по суті твору (М. Рильський);
Він розповідає не про те, що було, а вголос мріє про те, що, може, буде, і тому кожна його думка обумовлена слівцем “може” (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)