обумовлений

ОБУМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обумо́вити.

В різних місцевостях ми можемо зустріти різні, обумовлені тими чи іншими конкретними обставинами варіанти одного й того ж по суті твору (Рильський, III, 1956, 155);

Він розповідає не про те, що було, а вголос мріє про те, що, може, буде, і тому кожна його думка обумовлена слівцем "може" (Вільде, Повнол. діти, 1960, 264).

Значення в інших словниках

1. обумовлений — обумо́влений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. обумовлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до обумовити. Обумовлений кредит. || обумовлено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. обумовлений — ОБУМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обумо́вити. В різних місцевостях ми можемо зустріти різні, обумовлені тими чи іншими конкретними обставинами варіанти одного й того ж по суті твору (М.  Словник української мови у 20 томах
4. обумовлений — Обумо́влений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)