Великий тлумачний словник сучасної мови

обумовлений

обумо́влений

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до обумовити. Обумовлений кредит.

|| обумовлено, безос. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. обумовлений — обумо́влений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. обумовлений — ОБУМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до обумо́вити. В різних місцевостях ми можемо зустріти різні, обумовлені тими чи іншими конкретними обставинами варіанти одного й того ж по суті твору (М.  Словник української мови у 20 томах
  3. обумовлений — Обумо́влений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. обумовлений — ОБУМО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обумо́вити. В різних місцевостях ми можемо зустріти різні, обумовлені тими чи іншими конкретними обставинами варіанти одного й того ж по суті твору (Рильський, III, 1956, 155); Він розповідає не про...  Словник української мови в 11 томах