обцяцькований
ОБЦЯЦЬКО́ВАНИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до обцяцькува́ти.
На тій булаві – шапка-невидимка, дорогоцінними камінчиками в п'ять рядів обцяцькована (з казки);
Обцяцьковані мідними головками цвяшків двері причинилися тихо, без скрипу (Ю. Мушкетик);
Дві його [собору] землисто-чорні вежі, величні, похмуро красиві, здіймалися до самого неба, обцяцьковані ґулястими кам'яними прикрасами (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)